Політичний психолог Вадим Васютинський в прямому ефірі 24 каналу прокоментував інцидент.
Важливо! На Пушкінській у Києві прогримів вибух, загинули двоє осіб: що відомо
За його словами, він показує загальну ситуацію в країні – війна, жертви, смерть тощо. Адже все це певним чином робить звичним те, що можна ходити зі зброєю. Мовляв, на війні було страшно, й поза нею може бути.
Люди, які з цим зіштовхнулися, дещо втрачають відчуття пильності, обережності. Вони також втрачають відчуття цінності людського життя та здоров'я,
– зазначив психолог.
"Не можна сказати, що це злий умисел – "буду ходити й всіх лякати гранатою". Просто знижується поріг чутливості до таких речей. Те, що у мирному житті було цілком неприпустимим, в такому напівмирному виявляється можливим", – пояснив він.
Вибух на Пушкінській: деталі Потужний вибух прогримів у центрі столиці, на вулиці Пушкінській, 22 жовтня приблизно о 23:15. Внаслідок нього загинуло двоє чоловіків: 53-річний ветеран війни на Донбасі Віктор Дегтярьов та 42-річний охоронець Михайло Микитин однієї з офісних будівель поблизу.
Ветеран Віктор "Сенсей" Дегтярьов
За інформацією поліції, чоловіки сиділи на сходах та розмовляли, коли поряд з ними вибухнула граната. На місці події та в офісі поліцейські знайшли залишки алкогольних напоїв.
Експерт також зауважив, що в умовах війни на Донбасі по всій Україні збільшилась кількість зброї. Та, головне, змінилося ставлення до неї.
"Застосування зброї – зараз не виняткова річ. Її використовують, наприклад, аби з'ясовувати стосунки. В цьому випадку (мовиться про вибух на Пушкінській – 24 канал) такого не було. Та необережне поводження є відповідним проявом: втрачається психологічна пильність", – додав він.
Важливо! Як розповіли у поліції Київщини, основна версія вибуху на Пушкінській у Києві – необережне поводження із гранатою.
Крім цього, Васютинський зауважив, що проявом посттравматичного синдрому може бути, власне, застосування зброї, погроза нею тощо. А коли людина просто необережно поводиться з нею, це хоч і не дуже здоровий симптом, звичайно, але це більше – певна недбалість.
Ми не можемо цю недбалість трактувати як хворобливий стан. Але це зміна соціальних норм, оцінок того, що відбувається та оцінки своєї власної поведінки. Можна собі дозволити більше, ніж дозволяв раніше,
– пояснив психолог.
Й додав: якщо навіть припустити, що абсолютна більшість військових – відповідальні та серйозні люди, завжди знайдеться так звана група ризику. Тобто кілька відсотків, які дивитимуться на заборони крізь пальці. Такі люди завжди були, є і будуть.