Ні, у цьому матеріалі я не буду розписувати свої думки щодо цього заходу, тут буде про інше. 19 травня цього року у Києві пройшов Конопляний Марш Свободи. Або захід на підтримку декриміналізації конопель для лікувальних цілей. Або марш наркоманів. І тут теж ставлення у кожного своє.
Читайте також: Перше гей-весілля у королівській сім'ї: кузен Єлизавети II одружується
Смолоскипна хода на День Народження Степана Бандери, акція "Безсмертний полк", присяга Національних дружин, мітинг за закриття дельфінаріїв — цей список можна продовжувати нескінченно. Це те, що люди роблять майже щодня на головних майданчиках країни, це те, що у когось викликає обурення, а у когось гордість. Знаєте, що об'єднує усі заходи, на які виходять люди? Права. Права, які, на думку учасників, порушуються чи недостатньо захищені. Або взагалі відсутність прав як таких.
У кожного з нас своя життєва історія і свої пріоритети, але не думаю, що є серед нас люди, права яких на все на світі повністю захищені. І свідомо чи несвідомо ми боїмося, що якщо одним дати більше прав, то у інших прав поменшає. Такий собі нездоровий баланс по-українськи.
Яскравий приклад — Всеукраїнська хода на захист прав дітей і сім'ї за місяць до КиївПрайду. Чи повною мірою наші сім'ї захищені державою? Навряд. Тому що завжди можна зробити більше.
Давати більше грошей на новонароджених, побудувати більше дитячих садочків, повісити у всіх школах нові штори, щоб батьки більше не здавали на них гроші. Але окрім цього, деякі учасники цього заходу бояться, що у них поменшає прав, якщо побільшає прав у представників ЛГБТ. А представники ЛГБТ, у свою чергу, бояться на вулицю вийти за руку з коханою людиною. Бо навіть на це прав по факту нема. Не за Конституцією, ні, а тому що їм за це дістанеться на горіхи від тих, кому це не сподобається. Зате обмеження прав вони не бояться. Бо прав-то й нема.
Нас обурює, коли ми бачимо щось, що розходиться з нашими переконаннями. Ми готові глотки перегризати за себе та своїх близьких, за їхні права. Але думати ширше, розуміти докорінно сенс слова "демократія" — це для нас поки що щось захмарне. Бо ми в Україні звикли жити у постійному стресі. Ми весь час напоготові. І нас не можна звинувачувати у цьому, адже ми занадто часто отримували ножа в спину і від чужих, і від своїх.
Але придивитися одне до одного, бути в діалозі, думати не тільки про себе, а і про інших — це точно в наших силах. Так ми зможемо допомогти одне одному у відстоюванні прав. Як це робили холостяки на ході "За сім'ї", як це робили гетеросексуали на КиївПрайді. Адже тільки разом ми — сила.
Читайте також: На Марш рівності спробували провезти скульптуру статевого акту "Путіна" з афроамериканцем: відео