88-річний Микола Ковтяга каже, що востаннє мився ще минулого літа. Воду у квартирі відключили, бо труби діряві. В оселі брудна підлога, з меблів лише старе ліжко, скриня з макулатурою та розбита шафа. А за його вікном – зовсім інше життя.

Читайте також: Ті, хто продовжать боротьбу: мати після смерті сина в АТО стала мером і змінила місто

Представницькі кортежі, перші особи держави і сама Адміністрація Президента. Все це на рівні витягнутої руки від Миколи Тихоновича. І його проживання в урядовому кварталі важко назвати елітним. Та на це дідусь зовсім не зважає.

Заздрість – це гріх. Не можна заздрити. Навіщо заздрити, якщо ти нічого досяг, аби стати великою людиною. Не досяг, тож так і живи,
– вважає пенсіонер.

Замолоду дід Микола працював на річковому транспорті. На підтвердження навіть показав почесні грамоти. Зараз отримує мінімальну пенсію. Квартиру ж одержав у спадок від батька. Той за радянських часів працював особистим кравцем у партійних чиновників.

До минулого року пенсіонером опікувались державні соціальні працівники. Але з 13 вересня 2017 року Микола Ковтяга добровільно уклав договір довічного утримання з приватною особою. Тепер соціальні працівники навіть не мають права перевіряти умови його проживання.

Особа, яка перебувала на обслуговуванні у нас, вона знімається з обслуговування і вже всі питання, повноваження по догляду, по утриманню, надання всіх соціальних послуг перекладається на особу, з якою й вкладено договір довічного утримання,
– зазначила директорка Київського територіального центру соціального обслуговування Антоніна Глоба.

Жінка, яка взяла на себе зобов'язання доглядати Миколу Ковтягу, зустрітись з журналістами 24 Каналу відмовилась. Проте запевнила, що дідусь фізично здоровий, і жити в таких умовах – його вибір.

"Його саме два дні тому лікар оглядав. Тиск 120 на 80. Все окей. Він все життя там прожив. Ось такий шлях він обрав собі в житті, розумієте?" – прокоментувала довічна утримувачка Миколи Ковтяги Галина.

Читайте також: У Полтаві відкрили університет для людей, яким за 50

Угоду на пожиттєве утримання здебільшого укладають з умовою, що після смерті власника помешкання перейде у власність утримувача. Та з дідом Миколою такого не вийде.

Оскільки ця квартира не є власністю приватною, якоїсь особи, а є комунальною власністю, то після смерті тієї людини, яка тут проживає, з цією квартирою нічого не відбудеться. Вона як була комунальною власністю, так і залишиться комунальною власністю. Право проживати у квартирі або успадкувати її не можна,
– пояснив адвокат Михайло Ілляшев.

Про свою опікунку дід нічого не розповідає. Каже, що не пам'ятає, з ким підписував угоду. Юристи кажуть, доглядач може приватизувати квартиру, якщо визнає його підопічного недієздатним. Або дідусь особисто оформить на нього довіреність. Однак, старенький, хоч і немічний, запевняє: цього не робитиме.

Тим часом, у міському Департаменті соціальної служби кажуть: допомогти Миколі Ковтязі не можуть, доки він сам не розірве договір з опікункою.