Новини Києва ДТП та кримінал Життя столиці Новини України і світу
укр рус

Синдром ноги коня Щорса, або Як Кличко заплутався в історії України

6 серпня 2018 , 22:01
Читать новость на русском
Відкриття пам'ятника Іллі Муромцю
Відкриття пам'ятника Іллі Муромцю / Офіційий портал Києва

Відкриваючи пам'ятник Іллі Муромцю, мер Кличко підкреслював, що на монумент не витрачено ані копійки з міського бюджету.

Можливо, це так і є. Проте встановлювати в місті, даруйте за жаргонізм, "шопопало" тільки тому, що воно дісталося на дурняк – не найкращий аргумент.

Читайте також: Кияни платитимуть за електроенергію і теплу воду українському олігарху та російському бізнесмену

У 2016 році в Парижі зібралися було зводити "Букет тюльпанів" – монумент на честь жертв теракту-2015. 12-метрова і 33-тонна конструкція з бронзи, сталі та алюмінію авторства американського митця Джеффа Кунса мала представляти гігантську руку із затиснутими в ній квітами. (Символізувала вона… оптимізм).

Цей креатив вартістю у три мільйона євро повністю оплачували приватні французькі та американські інвестори. І – о, дивовижа! – подарунок від самого Кунса (та ще й "дармовий"!) парижанам не сподобався. У "антитюльпанній" кампанії взяли участь колишній міністр культури Фредерік Міттеран та режисер Олів’є Ассайас. І хоча мер Парижу Анн Ідальго й побоювалася образити американців відмовою, станом на зараз (а відкриття пам’ятника було заплановане на 2017 рік) "Букет" в Парижі не встановлено.

Так, Київ, звісно, не Париж (а шкода!), і Ілля Муромець, притулений десь у Деснянському районі, нібито й нікому не заважає, але питання "навіщо?" все ж лишається відкритим.

У нас вже є всенародно любимий "Їжачок у тумані", і пам'ятник жабі, і "Бабуся класична", і ще купа подібних "артефактів", котрі для одних є предметом замилування, а для інших – відвертим трешем.

Все-таки має існувати певна культура садово-паркових скульптур та міських пам’ятників, причому чим більші (фізично) ці монументи, тим вищою повинна бути культура. Саме так: генеральний план потрібен не лише для розвитку міста в глобальному масштабі, план декорування цього самого міста (і не тільки МАФами) має бути якщо не витатуюваний у мера на лобі, то, принаймні, лежати на нічному столику – як Біблія.

Новина про відкриття пам'ятника Муромцю дуже потішила російські медіа. Звичайно, для них він – російський билинний герой. Процес скидання з пам’ятника білого простирадла не полінувалося відстежувати саме агентство ТАРС. Поруч із коротким повідомленням про подію росЗМІ завантажили мегабайти інформації про те, кому насправді "належить" Ілля Муромець.

Українські ресурси, звісно, ж не встояли осторонь і відповіли "алаверди" вже традиційним посиланням на мощі преподобного Іллі, котрі зберігаються у Києво-Печерській лаврі. Цей самий Ілля, що помер близько 1188 року, а походив, ймовірно, з місто Моровійська (сучасне село Морівськ на Чернігівщині), і був реальним прототипом казкового героя. Так, принаймні, стверджують дослідники з українського боку.

Читайте також: Гаряче літо 2018: чи вдасться Кличку витримати удар

Чи хотів Віталій Кличко, даючи добро на зведення пам'ятника, поставити фінальну крапку у цій дискусії? Доволі складно проводити заочну трепанацію мерського черепа та порпатися у його думках. Проте не забуваймо – яке б коріння не мав Ілля Муромець, мова йде про вигаданого персонажа. (Не міг преподобний Ілля, спочилий у ХІІ столітті, "служити в дружині князя Володимира і разом з ним захищати місто", бо князь помер у 1015-му. Це – лише маленька ремарка до феєричного спіча Кличка, проголошеного на відкритті).

Тож якщо вже брендувати Україну та стверджувати українськість, то – у дещо іншій спосіб. Ні, я не пропоную ставити замість Іллі Муромця Степана Бандеру чи Євгена Коновальця (менше за все нам треба вивертати навиворіт недавню ленініану) і не погоджуюсь із тими, чиєю першою реакцією було "краще б дали гарячу воду!". Зрештою, вода – водою, а скульптури – скульптурами, бо не можна нашу нинішню добу закарбовувати в пам'яті нащадків лише перманентною боротьбою за комунальні блага.

Але якщо робити акцент саме на героїці, то героїв варто шукати не біля Котигорошка чи Івасика-Телесика, а ближче до нашого часу і до real life. Власне, один короткий коментар під повідомленням про Муромця дає меру Кличку чудовий дороговказ. "А Небесній Сотні пам’ятник де відкрили?", – спитав один з читачів, і я приєднуюсь до його цікавості – а й справді, де?

У Києві є стели на Інститутській (минулоріч на них скоїв напад вандал), є хрест на Тургенівський, є мурал з зображенням Сергія Нігояна поблизу Михайлівської площі. Об'ємних же монументів (на кшталт Іллі Муромця) в столиці не існує. Хоча постать того ж Нігояна (наприклад) можна було б висікти з каменю чи відлити з бронзи. Навіть за рахунок міського бюджету – трішки зекономивши на відкатах за 89-мільйонні сходинки Пейзажної алеї. Але до подібного пам'ятника, звісно, далеко: тут дав би Бог, аби на сквер Небесної Сотні, з боями відстояний у судах, лапу не наклав ще якийсь забудовник…

Свого часу місто не подбало й про те, аби взяти шефство над згорілим Будинком профспілок. Тож тепер, коли прокуратура зняла з будівлі статус місця знаходження речових доказів, за її реконструкцію взявся приватний інвестор – компанія "ІТТ-Нерухомість", котра буцімто пов'язана з Андрієм Клюєвим. Інвестор віддає дві кімнати (120 квадратних метрів) під Національний музей Революції Гідності.

Однак раніше йшлося про зведення окремого музею (німецькі архітектори представили свій проект), і тепер незрозуміло, чи буде реалізовано подібний замисел. Тим паче, що 4 липня 2018 року департамент спецрозслідувань ГПУ виніс припис про заборону побудови меморіалу на Інститутській. Як на мене, було б значно більше користі, аби мер Кличко прокоментував подібні сюжети, а не плутався в давньоукраїнській історії, де він – очевидний неук.

Але маємо те, що маємо. Міський голова, очевидно, обирає ступінь своєї задіяності у тому чи іншому сюжеті, виходячи з критерію "цікаво – нецікаво", а не "важливо – другорядно".

Наприклад, судячи з особистої ФБ-сторінки Віталія Кличка, недавній потоп у Києві обійшов його стороною й не заслужив жодної згадки, натомість Ілля Муромець викликав у градоначальника приплив щирого та непідробного ентузіазму. А мені ця кінна статуя нагадала про іншу – про пам’ятник Щорсу, котрий так і стоїть на своєму місці через впертість міської влади, що не хоче з ним розставатися, як на цьому наполягає закон про декомунізацію. Одна нога у коня Щорса тепер, як відомо, гіпсова, і це, на мій погляд, є дуже і дуже символічним. Колосом на глиняних ногах прямує Київ у своє невизначене майбутнє, і поступ цей поки що ніяк не вдається відкоригувати.

Читайте також: Кличко збирається зменшити кількість зовнішньої реклами у Києві

Автор: Михайло Поживанов
Новини політики Новини України Новини Києва Київ Історія Публікації Віталій Кличко

показати всі приховати

Поділитися новиною

E-mail редакції news24@24tv.com.ua
instagram facebook twitter youtube rss telegram
Ми керуємося нормами Закону України “Про рекламу” та власною комерційною політикою. Всі комерційні рекламні матеріали позначені словами “Спецпроєкт“, “Партнерський матеріал“, “Експерт“, “Позиція” й відокремлені від журналістських інформаційних матеріалів 24tv.ua. За достовірність та зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

Інтернет-виданням дозволяється безкоштовно використовувати цитати (короткі уривки) в обсязі не більше 25 % від обсягу статті (інформації), розміщеної на сайтах Компанії, за умови відкритого гіперпосилання та згадки першоджерела не нижче першого абзацу. Для друкованих видань передрук матеріалів Компанії дозволяється на платній основі та лише за письмової згоди редактора. Для мобільних додатків та SmartTV використання матеріалів дозволяється на платній основі та лише за письмової згоди Компанії.

Усі права захищені. © 2005—2021, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Редакція сайту Про нас Редакційна політика Телеведучі Відеоблогери 24 Технічна інформація Архів Правила користування сайтом Політика конфіденційності
Рекламодавцям Вакансії Контакти Структура власності
Made by