Щоразу акції супроводжувались якоюсь фішкою, то мітингарі побились з правоохоронцями, бо їх в Адміністрацію президента не пустили. Потім іграшковими свинями закидали поліцію. Останній раз привели ветеранів-інвалідів та батьків загиблих воїнів. З твердженням: ми йдемо до президента. Мубуть розраховували, що їх не пустять. Був би привід "образитись". Не пустили батьків загиблих та воїнів-інвалідів. А якби ще й штовханина почалась... уявляєте картинку для ЗМІ? В усіх новинах вийшло б.
У центрі Києва, 16 березня, Адміністрацію президента закидали свинями
Читайте також: Зміна місця голосування: чи можна спростити цей процес
Проте Сергій Кривоніс, заступник секретаря РНБО, виявився мудрішим, він провів делегатів на поріг АП і там прийняв лист з вимогами. Радикали пообіцяли, що наступні акції будуть у регіонах.
Що в акціях радикалів не так?
У ЗМІ часто говорять, що частину правих радикалів кришують в СБУ, іншу частину з МВС. Кармані парамілітарні організації, якими керують силовики – це само собою насторожує. А їхні акції навіть лякають. То вони ромські погроми влаштовують, то торгові центри громлять, то політичні акції конкурентів зривають. Сотні, а іноді й тисячі небагатослівних молодих навіть юних людей по-військовому організованих з закритими обличчями. Це просто має змусити замислитись будь-кого.
Хто стане їх наступним ворогом?
Кого наступного вони підуть травити? Але є і хороша новина. Поки прослідковується чіткий взаємозв'язок між політичними цілями їх кураторів і акціями радикалів, як в історії з Нацкорусом та Аваковим і Порошенком та Гладковськими з іншої сторони – боятись нічого. Очевидно радикали на короткому повідку. А цим повідком може бути фінансування, компромат на лідерів, або можливість силового контролю.
Та поки радикали виходять з чужими політичними вимогами – це означає тільки те, що вони під контролем.
Читайте також: Президентом України стане не кандидат, а його спонсор
Коли можна буде боятись?
І тут виникає тільки одне питання: чи зможуть лідери цих рухів використати ті можливості, які мають? Якщо у них вийде закріпитись в медійному і політичному просторі, як самостійних гравців. Якщо вони зможуть, в якийсь момент стати незалежною силою. Якщо прийде момент, коли вони зможуть мобілізовувати фінансові і людські ресурси під свої власні потреби і завдання... тоді їх буде дуже складно зупинити. Тоді їх ворогом може стати будь-хто. І доля ворога буде незавидна.
Інструменти вони вже відпрацювали. Набір дуже широкий: від залякування, погромів, і закінчуючи фізичним знищенням – вбивствами. Усе це вони вже готові застосовувати. Для них – це війні. А їхні вороги – усі, хто думає інакше.
Радикали навіть виправдання мають – війна з зовнішнім агресором! Усе серйозно! На скільки у них це вийде стане видно вже на парламентських виборах. Очевидно, президентські не показник, там занадто велика конкуренція. Але, якщо хоч одна партія радикально правих пройдуть до парламенту і створять свою фракцію – це буде першим серйозним сигналом.
Якщо ні, то скоріше за все, і це покоління радикалів повторять долю попередників зі "Свободи" чи "Правого сектору" і поступово зникнуть. Тож сподіваюсь українцям вистачить розуму не повірити в прості рішення зразка міжвоєнної Італії і Німеччини. І Україна продовжить розвиватись в цивілізованому і демократичному руслі.
Що відомо про "Національний корпус"?Українська політична партія, яка з'явилася 14 жовтня 2016 року після об'єднання громадського руху "Чесні справи" і громадської організації "Патріот України". Основою політсили стали активісти ГО Цивільний Корпус "Азов", колишні військові полку "Азов", громадські активісти та члени українських ультрас-угруповань. Лідером партії є Андрій Білецький.
Діяльністю Нацкорпусу стурбовані у Сполучених Штатах. 14 березня Державний департамент США назвав українські радикальні організації С14 і "Нацкорпус" групами ненависті. У відомстві заявили, що за 2018 рік були зафіксовані випадки, коли "групи ненависті" затримували людей при очевидному потуранні правоохоронних органів.
Читайте також: Гібридна війна – інструмент, який Кремль використовує вже багато десятиліть: конкретні приклади