Про те, як епідемія та карантин змінили роботу бригад швидкої допомоги, в інтерв’ю сайту 24 каналу розповіла фельдшер з медицини невідкладних станів однієї зі столичних підстанцій швидкої допомоги Вікторія Сердюк.
Важливо ЄС визначив три критерії для послаблення карантинних обмежень
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Ти прийшла працювати у швидку допомогу одразу після навчання?
Фактично, так. Спробувала себе у ролі закордонного працівника, але швидко зрозуміла, що це не моє. Тому повернулась додому, із конкретною метою працювати саме на швидкій допомозі.
Чому саме там?
По-перше, я вибір зробила ще коли подавала документи у навчальний заклад. Чітко розуміла на кого я йду вчитись і ким хочу стати. Розуміла, що якщо не матиму можливості вчитись далі на лікаря, то професія фельдшера на швидкій мене цілком влаштовує.
Працюю віднедавна, неповних два роки. Із тими достатньо непоганими знаннями, із якими я прийшла працювати, за час роботи для себе відкрила багато чого, і багато чого навчилась. На швидкій працюють люди, які добре знають своє діло. Як мінімум, такі люди працюють на моїй підстанції, і з ними не боїшся лізти ані у вогонь, ані у воду, ані куди завгодно. Було багато викликів, коли час ішов на життя і коли працюєш із такими людьми, то все робиш чітко і спокійно, розуміючи один одного без слів. Це багато значить. Особливо коли ти розумієш, що своєю роботою врятував життя. Це відчуття, подібне до якогось піднесення, яке виникає, коли ти розумієш, що справді допоміг, ніби маленька радість, яка лишається всередині.
За твоїми спостереженнями, через що кияни найчастіше викликають швидку?
ДТП, травми, серцеві напади. Будь які стани, які загрожують життю людини. Друге – банальне погіршення самопочуття, коли людина не має можливості звернутись до сімейного лікаря. Сильні больові синдроми, втрати свідомості.
Абсолютно різні ситуації – починаючи із високої температури у дитини, закінчуючи падіннями з висоти чи утопленнями. На жаль, сьогодні спеціалізованих бригад уже немає, я прийшла працювати, коли їх вже не було. Зараз працюють лінійні бригади, які покривають абсолютно усі напрямки.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Скільки людей працює в одній бригаді?
По-різному. У нас є бригада, де працюють лікар і фельдшер, або лікар і два фельдшери. Це - лікарські бригади. Є фельдшерські бригади. Але працюють усі добре, та усі бригади надають достатній обсяг допомоги.
А в чому різниця?
Лікар має більший досвід. Лікарська бригада вважається більш спеціалізованою. Лікарі працюють на викликах більш складних, хоча, насправді, ніхто не сумнівається, що і фельдшерська бригада з усім впорається. Часто буває так, що виклик звучить зовсім не насторожуюче, але коли приїжджаєш, то розумієш складність ситуації, і що працювати потрібно дуже швидко, тому що відлік іде буквально на хвилини.
Те, що ти очікувала від роботи, коли тільки почала працювати, і те, що ти отримала на практиці – воно дуже відрізнялась?
Скажімо так, я не зовсім була готова до того відношення, яке українці мають до бригад. Воно виявилось не дуже толерантним і не зовсім коректним. Нам часто кажуть, що ми щось комусь винні, комусь давали якусь клятву. Дуже часто ми попадаємо на зневажливе ставлення до бригади. Ну, але продовжуємо працювати все одно.
Дивіться Поширення коронавірусу у світі: карта онлайн
Що для тебе було найважчим, коли ти починала працювати?
Коли ти працюєш на виклику, то маєш головою і руками працювати абсолютно синхронно із своїм напарником. Мені було спочатку важко робити все це не просто швидко, а із максимально спокійним виразом обличчя. І сам пацієнт, і родичі дуже уважно за тобою спостерігають, а найменші посмикування м’язів на обличчі у працівників бригади починають людей дуже сильно насторожувати. Щоб навчитись так контролювати свою міміку потрібен досвід.
На початку роботи практичного досвіду не було зовсім. Якщо я прийшла на роботу із хорошим теоретичним запасом знань, то практика була мінімальною.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Одна зміна у вас триває 24 години?
Так. Є денні бригади, вони працюють 12 годин, їх є одна на зміну. Я працюю 24 години і маю більше чергувань, ніж звичайна кількість, бо працюю більше, ніж на ставку. У нас досить невисокі заробітні плати, особливо для тих працівників, які працюють менше 3 років. Ми, звичайно маємо надбавки за небезпеку, особливий характер праці, за нічні і святкові чергування. Але все одно цього недостатньо. Та і хочеться більше навчитись. Я виходжу на роботу частіше не з метою заробити більше, а щоби мати більше практики.
Скільки у вас викликів за зміну буває?
По-різному. Може бути і 8, і 15, і 20. Зимою навантаження більше. Але ситуації бувають різні і передбачити, скільки сьогодні буде викликів – точно неможливо. 15 викликів, наприклад, означатиме, що бригада працюватиме без заїзду, враховуючи всі переїзди, огляди, госпіталізації.
Яка у тебе ставка?
Невисока. За новими стандартами ставка має бути близько 3 тисяч гривень плюс надбавки. Тому медпрацівники часто жаліються, бо професія важка, але оцінюється недостатньо. Але тут я хочу сказати, що люди, які не витримують цієї роботи, яким ця робота не подобається, вони просто ідуть.
Був момент, коли ти зрозуміла, що через епідемію коронавірусу у країні щось змінюється?
Був такий момент. Чесно кажучи, коли я читала новини про перші спалахи епідемії у Китаї, то дуже скептично віднеслась до цієї інформації. Думала, знову розганяють якусь паніку. Потім навіть перестала цим цікавитись. Коли почався спалах в Італії, теж не думала, що інфекція настільки серйозно розповсюдиться. Коли почались перші випадки в Україні – зрозуміла, що це загроза високого ступеню і що нам доведеться брати на себе перший удар.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Ти уже відчуваєш, що ви цей перший удар на себе взяли?
Думаю, у нас пік захворюваності ще попереду, враховуючи недбалість людей та їхню байдужість до епідемічного режиму. Через це інфікування може збільшитись у рази, хоча вже і зараз ми маємо високі цифри. Статистика це показує, та і наша робота теж.
Ваша робота якось змінилась?
Наші профільні виклики нікуди не поділись, люди хворіють не лише на коронавірус. Звичайно, викликів із підозрою на коронавірус, на пневмонію, із ГРВІ стало набагато більше, ніж було раніше. Але обслуговувати виклики із травмами, інсультами, інфарктами та різноманітними комами ми не перестали.
5 факторів Чому коронавірус по-різному впливає на людей
Останнім часом трапляються зовсім абсурдні виклики. Швидку допомогу викликають без серйозних на те причин, часто для вирішення своїх побутових проблем, або щоб озвучити нам прохання "заберіть його/її від мене куди-небудь". Здається, деякі люди не розуміють для чого існує екстрена служба медичної допомоги, відбираючи наш час, у тих, кому дійсно потрібні.
Пацієнти з підозрою на Covid-19, чи будь якими проявами респіраторно вірусної інфекції сьогодні стараються звертатись (але мова не йде про усіх) до сімейних лікарів. Вони отримують консультацію, рекомендації (котрих вони дотримуються, або не дотримуються) та припис про суворе дотримання карантинного режиму. У випадку погіршення стану хворі, зазвичай, набирають службу 103. Як правило, пацієнти з погіршенням стану в екстреному порядку госпіталізуються у відділення відповідного профілю.
Симптоми коронавірусу / Інфографіка 24 каналу
Ваша бригада уже багатьох госпіталізувала?
Достатньо. Я просто не знаю, яка цифра може вписатись у поняття "багато". За добу зараз ми маємо не один і не два виклики із підозрою на коронавірусну інфекцію. Буває так, що приїжджаєш по виклику, коли людина має болі у животі, а у неї може виявитись підозра на коронавірус.
Скільки з них потребують госпіталізації?
Залежить від ситуації. Цю статистику зараз вивести важко, бо коли людина дійсно бажає лікуватись у стаціонарному відділенні, ми не відмовляємо, бо це навіть краще, ніж якщо вона залишиться вдома. Хоча відділення забиті тяжкими пацієнтами і ті, хто не має важких ускладнень, госпіталізації дійсно не потребують.
Були ті, хто відмовлявся від госпіталізації?
Були. Є різні ситуації. Часто люди просто бояться навіть приїжджати в інфікційне відділення. Якщо немає показань та порушення життєво важливих функцій, то людина може лишатись вдома. Але самоізоляції потрібно дотримуватись чесно. Це важливо. Тому що порушення карантинного режиму може загрожувати здоров’ю інших людей. У нас просто цього часто не розуміють.
Інформації щодо коронавірусної інфекції, ситуації та статистики зараз більше, ніж достатньо. Єдине що, мені би хотілось, щоби люди вчитувались у контекст та зміст публікацій, рекомендацій і новин. Вчитувались спокійно і розмірено, без паніки. Часто читають лише заголовок, роблять висновок про новину, не читаючи її, а просто допридумуючи щось із цього приводу. Цим лише роздувається паніка. Потрібно просто більше аналізувати те, що ви читаєте.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Тебе готували до роботи у важких епідемологічних умовах?
Звичайно, теоретичну базу ми вивчали ще на старших курсах. Нам пояснювали як поводитись і що робити у таких ситуаціях. Але це були лише базові правила, тому що основні алгоритми дій ми отримуємо від МОЗ у процесі роботи, бо алгоритми змінюються.
Ти коли ішла працювати уявляла, що доведеться працювати під час епідемії?
Я коли ішла працювати на швидку, чудово розуміла, на що підписуюсь. Я розуміла, що ситуацій може бути багато і різних. Часом, може навіть недооцінювала усю серйозність, бо мала жагу до праці і молода гаряча кров перебивала усі страхи. Але я знала всі нюанси професії, аж до цілодобового режиму робити. Поки що, попри все, бажання працювати ще не зникло.
Зараз не страшно їздити на виклики із підозрою на коронавірус?
Наша робота – це постійні ризики. І епідемія підвищила їх в рази. Авжеж переживаю, коли їду на підозру коронавірусу. Хоча, виклики часто звучать зовсім ненасторожуюче і, як наслідок, у пацієнта лише згодом виявляють цю небезпечну інфекцію. В таких ситуаціях ризики заразитись у нас надзвичайно високі. Ніхто не хоче хворіти. В тому числі і ми, бо ми не кіборги, а такі самі люди, у котрих є рідні та друзі, яких ми аж ніяк не хочемо піддавати небезпеці. Так само, як і один одного.
Проте, мені дуже подобається, що у будь-якій ситуації колеги не втрачають оптимізм. Це дійсно позитивно налаштовує на роботу навіть у часи пандемії.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Засобів індивідуально захисту у вас достатньо?
Скажімо так, вони у нас є. Звичайно, не у тих кількостях, як мало би бути. Але добре, що є хоч щось. Якщо би їх не було зовсім – навіть не знаю, як працювала би бригада. Тому я вдячна, що нас забезпечують як міністерство, так і волонтери.
А ви можете робити якісь тести на коронавірус?
Ні, нажаль, ніяких експрес-тестів на наших лінійних бригадах сьогодні немає. З одного боку, не завадило, аби вони у нас були, щоб ми краще розуміли, із чим маємо справу. Але, думаю, краще такі діагностичні процедури краще проводити у стаціонарах, а не на етапі догоспітальної допомоги. Ще з іншого боку, часто люди хочуть, щоби швидка приїхала і зробила їм тест, якого у нас просто немає. Якби такі тести у нас були, даю гарантію, що кількість викликів швидкої суттєво збільшилась би.
Чого українці не розуміють про роботу швидкої?
Складності роботи. Ми ж не лише швидко їздимо по місту із включеними сиренами. Люди хочуть, аби вони мали все і одразу, а так не буває. Мало поваги до бригад і її стає все менше. Простої моральної вдячності від пацієнтів достатньо, аби з’явились сили для роботи, бо 24-годинний режим роботи, все ж, виснажує.
Часто хочеться, щоби пацієнти ішли на зустріч бригаді, не заводячи нас в оману і не ускладнюючи діагностику. Буває так, що коли ми пацієнта госпіталізуємо, то пацієнт надає лікарю не ту інформацію, яку він надав нам під час огляду вдома. Люди не розуміють, що ми не служба таксі, яка допоможе доїхати до лікарні у позаробочий час, бо їй так зручніше. Це не дуже правильне ставлення до бригади швидкої допомоги.
Фельдшер з медицини невідкладних станів Вікторія Сердюк
Для тебе із початком епідемії у роботі щось змінилось?
Іноді морально важко усвідомлювати, наскільки небезпечна ситуація у країні. Це виснажує. Доїзди на роботу стали проблемою і це теж грає свою роль у настрої та настрої на роботу. У нас деякі працівники банально не можуть приїхати на роботу. Фізично не можуть, бо транспорту не має. А багато працівників живуть навіть не у Київській області, а власні машини мають не всі.
І як вони викручуються?
Запустили спецтранспорт, який перевозить медиків, поліцейських, працівників виробництв, але там обмежена кількість місць і його треба чекати. Підвозять колеги. Є BlaBlaCar. Uber Shuttle запустив автобуси. У вайбері є ініціатива "Підвези медика", нею користуються багато лікарів. Я один раз скористалась такими послугами.
Як ти добираєшся до станції на чергування?
На таксі, або на Uber Shuttle. Часом у колег є можливість підвезти, але так буває не завжди.
Мені, аби дістатись до роботи потрібно десь півгодини-година, якщо їхати на авто. І десь півтори години, якщо добиратись громадським транспортом. Зміни у нас розділені так, щоби не всі бригади одночасно ішли на перезмінку. Робочий день може починатись у проміжок із 7 ранку до 9 ранку. Але приїхати потрібно десь хвилин на 30 раніше, щоб перевдягнутись, підготуватись до роботи і прийняти зміну від напарників, які уже ідуть додому.
У неробочий час ти дотримуєшся карантину?
Стараюсь. Хоча бачу, що люди просто ходять собі по вулиці і не сильно тим переймаються. Хочеться, щоби люди більш свідомо підходили до свого здоров’я. Банальне дотримання карантину сьогодні, можливо, найкращий варіант покращення епідеміологічної ситуації.
Зміни у людях через карантин бачиш?
Можливо, вони стали більш знервованими. Багато хто – через те, що зараз дотримується карантину і не має можливості заробляти.
Звичайно, що ситуація пригнічує. Але все ж мені здається, краще тримати свій настрій у доброму гуморі. Мені, якщо є час, достатньо просто сісти випити чаю чи кави, поспілкуватись із колегами, переключитись. Часто цього вистачає, аби для роботи відкрилось друге дихання.
Важливість карантину / інфографіка 24 Каналу