У 1960 році, коли здали першу чергу метро можна було доїхати лише від вокзалу до Дніпра і назад. Це нікого особливо не хвилювало. У той час сам факт появи підземного транспорту і поїздка в ньому прирівнювалася до польоту в космос.
Читайте також: Згадати все. Політ у космос
Стати пасажиром першого потягу київського метро – таке не забудеш. Але на шляху до потяга було непросте випробування – ескалатор.
Пам'ятаю, як я свого дядечка з села інструктував перед тим, як він стане на ескалатор. Що він рухається і треба зробити два кроки вперед, інакше ви впадете. І я кажу раз, два, три. Він стає, його заносить, лається,
– згадує народний артист України Анатолій Матвійчук.
5 копійок за проїзд – цей тариф проіснував довгих 30 років, аж до 1991 року. А там криза, перебудова і нарешті жетони. Знецінені монетки полетіли вниз балюстрадою ескалатора.
Хуліганити в метро якось і не личило. Заходиш на станцію, а таке враження, що в музей. Якщо відкинути всі ці численні ідеологічні декори і пам'ятники, виходить, і справді витвір мистецтва.
Чому станція Дніпро впродовж кількох років вела в нікуди – дивіться у програмі.