Кияни заходили в теплу воду й повторювали молитви священиків, які стояли на березі. Охрестили всіх, а для достовірності князь звелів ще й перевірити всі двори, аби хтось не сховався.

Наступним кроком було знищити всіх язичницьких ідолів: деяких порубали, решту – спалили. А фігуру Перуна й узагалі прив’язали до коня й волокли з гори. І хоча християнізація відбулася примусово, проти рішучих дій князя у Києві так ніхто й не повстав.

З одного боку, надто авторитетною була особа самого Володимира, а з другого — вже й на той час у Києві було чимало християн. Володимирове хрещення дослідники називають насправді п’ятим і останнім у Київській Русі. До того спроби принести вчення про Христа на київські пагорби здійснювали Андрій Первозваний, князь Аскольд, просвітителі Кирило та Мефодій, і нарешті княгиня Ольга.

Володимир усвідомлював, що одним хрещенням християнство не впровадиш, тож виділив десяту частину своєї казни, аби звести першу в Київській Русі церкву – Десятинну. Утім, не слід применшувати й політичних мотивів князя. На той час Київська Русь була могутньою державою, що простягалася на тисячі кілометрів.

Так-от втримати землі якраз і мала спільна релігія. А по-друге, відкинувши язичницьких божків, можна буле простіше налагодити зв’язок із католицькою Європою. Що й казати, якщо вже син князя Володимира Ярослав Мудрий видаватиме доньку за французького короля.

Після Києва християнство поширилося й в інших містах: Чернігові, Переяславі, Новгороді, Володимир-Волинську. До Москви тоді не дійшло, бо лише перша згадка про це місто з’явилася за півтора століття після хрещення Києва.

Колишній розпусник, який мав 800 наложниць і відзначався гарячим норовом, князь Володимир, увівши християнство, й сам став прикладом смирення: востаннє одружився, відпустив усіх дівчат та зайнявся зведенням храмів.

За такий приклад навернення Ватикан звів у головному храмі святого Петра український вівтар з двома фресками, на яких зображено княгиню Ольгу та князя Володимира з тризубом та Десятинну церкву. Фресок інших царів чи голів держав у серці Ватикану немає.